Більше матеріалів по темі: Завантажити
Матеріали Краєзнавчо-народознавчої експедиції учнівської молоді «Любіть Україну вишневу свою» в рамках Всеукраїнського руху за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу «Моя земля – земля моїх батьків»
Підготували: члени фольклорного гуртка «Народна криниця»
Керівник: учитель української мови та літератури Мокрецька Л.Т.
Літопис репресій
Якого тільки лиха не зазнав український народ впродовж своєї історії. Оглядаючи її сторінки, приходиш до висновку, що фактично з часів монголо – татарської навали українцям суджене національне, економічне, духовне винищення.
Свою чорну сторінку у фізичному винищенні українства вписало ХХ століття. Перша світова, громадянська, друга світова війни, три голодомори… Чи рахував хто всі жертви?! Поряд із фізичним застосовувалося і духовне винищення. Мабуть, не один із живих , терплячи муки і поневіряння, заздрив мертвим, просячи у Бога смерті. Така думка утверджувалася під час збирання матеріалів про репресовані сім’ї односельчан у 40 – ві роки. Коли слухаєш спогади, то інколи виникає думка: « Невже таке могло бути?»
До цієї теми вирішив звернутися перш за все через те, що живі учасники, свідки тих подій. На жаль, їх стає з кожним роком все менше і менше.
Масові депортації населення були однією з головних складових сталінського режиму в Західній Україні. Так протягом 1944 – 1950 р.р. в Тернопільській області засуджено і виселено 11 694 особи.
У цих страшних жорнах історії перемелювалися і долі жителів нашого села.
Пропоную перелік сімей, які були вивезені у вказані роки і кількість членів родини.
1941 рік
Прибега Марія Григорівна – 3 особи;
Горин Михайло – 4 особи;
Смертюк Микита – 2 особи;
1944 рік
Боднар Тацька – 2 особи;
Катрій Параскевія – 3 особи;
Катрій Настя – 1 особа;
Колодій Анна – 3 особи;
Непіп Андрій – 3 особи;
Режицька Анна – 2 особи;
Хомут Марія - 3 особи
1947 рік
Антонів Ірина – 2 особи;
Бабій Йосиф – 1 особа;
Бачинський Павло – 2 особи;
Бричка Настя – 1 особа;
Бойко Патронька – 2 особи;
Голод Ксенія – 1 особа;
Далєвський Іван – 2 особи;
Дручок Ірина – 2 особи;
Дзьоба Теодозія – 4 особи;
Дережицька Патронька – 2 особи;
Дережицька Марія – 4 особи;
Кулик Марія – 3 особи;
Кернична Марія – 2 особи;
Лучка Теодозія – 2 особи;
Мартинів Марія – 1 особа;
Нетіба Василь – 2 особи;
Нетіба Василь – 3 особи;
Паньків Параскевія – 3 особи;
Пелещук Марія – 1 особа;
Плаксій Іван – 2 особи;
Подвін Параскевія – 5 осіб;
Ре кіс Анна – 4 особи;
Семенюк Настя – 1 особа;
Соловій Ірина – 3 особи;
Солонинка Роман – 2 особи;
Степин Анна – 2 особи;
Тарас Іван – 3 особи;
Тарас Настя – 3 особи;
Шмигельська Анна – 3 особи;
Хомут Ірина – 2 особи
1950 рік
Бегерська Анна – 3 особи;
Боднар Марія – 2 особи;
Гнитка Теодозія – 4 особи;
Дережицька Юлька – 3 особи;
Захарчишин Анна – 3 особи;
Лучка Настя – 2 особи;
Лучка Павло – 4 особи;
Семенюк Микола – 1 особа;
Сушицька Марія – 3 особи;
Сушицький Василь – 4 особи;
1951 рік
Гнитка Яків – 3 особи.
Цей список складений жителями села Лучкою Андрієм () та покійним уже Режицьким Михайлом ().
Закликаю читачів цих сторінок долучитися до наповнення змістом поданого списку. Адже це лише окрема сторінка з історії рідного села. Сподіваюся, що вона стане першою ластівкою, яка згуртує усіх, хто цікавиться минувшиною села.
Заремба А.М.
Вчитель історії
Дедалі більше віддаляють нас роки від страшних подій 1940 – 1950 років. Та забувати про них ми не маємо права. Адже Україна – це велика і бездонна могила, якій немає ні початку, ні кінця. Її копають чужинці століттями, заповнюють мільйонами. Можна лише дивуватись, як ми вижили, потоптані й розстріляні?! І несемо крізь віки великий і важкий хрест усім народом України. Важко уявити, якими ріками крові напоєна українська земля в усі віки. Скільки сліз виплакано матерями українськими? Скільки людських доль понівечено? Скільки страшних переказів та легенд переповідано? А в них – гірка жіноча доля. Хочеться розповісти про нежіночі випробування, які випали на долю трьох :
1. Турук Кенії Миколаївни.(справа)
2. Дережицької Ганни Михайлівни (посередині)
3. Пудило Параскевії Павлівни (зліва)
Але попри все, вони сьогодні зберегли для нас чимало пісень, яких співали репресовані. А це вже історія.
Мокрецька Л.Т.
Вчитель української мови та літератури
| 