Мета. Хто несе відповідальність за добро і за зло? Які сили формують долі людей, історичний прогрес? Про що роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»?
Метод. Прес-конференція із письменником Михайлом Булгаковим
Обладнання: портрет письменника, копії фотографій із життя, твори, вислови із роману, Євангеліє від Луки, кадри із фільму за романом Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»
Рукописи не горять (М. Булгаков) Він геній (А. Ахматова)
До нас завітав сам письменник – Михайло Булгаков (Заходить у клас учень, який грає роль письменника)
Шановні журналісти, у вас прекрасна можливість про все, що вас цікавить, розпитати у самого письменника.
Газета «Цвіт нації», журналіст Андрій Сеньків, Бучацький ліцей.
Пане Михайле, ми раді Вас вітати у Бучачі. Знаємо, що Україна Вам близька і рідна, вона у ваших творах, спогадах, думках про минуле. Я теж про минуле. Скажіть, будьте добрі, чим жила Москва в 30 – роки XX століття?
М. Булгаков. Із історії вам відомо, що у Москві (а це було у всій державі) творились жахливі злочини з боку влади. А тому в романі «Майстер і Маргарита» я передав цей час у вигляді підтексту, натяків: готовність людини до арешту, хоча на те немає законних підстав (Маргарита «здогадується», що Азазелло хоче її заарештувати; зникнення людей із квартири № 50; сприйняття зникнення людини як арешт (Степан Лиходєєв, побачивши, що квартира Берліоза опечатана, не сумнівається, що той арештований); направлення здорових людей до психіатричної лікарні; вплив на психіку (гіпноз, засоби преси, наркотики)
Щоб переконатися конкретно, як діє влада на людину, я розповів про талановитого письменника – майстра. Він не просто створив роман, він віднайшов істину, яку бажав донести до людини. Роман ще не був опублікований, а про нього вже було море критики, яка організувала травлю письменника. Критик Латунський перевершив всіх статтею «Войовничий старообрядець». На майстра доносить Алоїзій Могарич. Людину скалічили духовно, довели до психічного захворювання.
За таких обставин письменник відмовляється від свого творіння, любові, самого себе і добровільно приходить у клініку Стравінського.
В Єршалаїмі вбивають безневинну людину, яка не зробила «нікому в житті ніякого зла». Якщо ви уважно читали роман, я проводжу паралель між Єршалаїмом і Москвою: виникає атмосфера світової катастрофи.
– Газета «Нова доба», кореспондент Юлія, Бучач.
Одна з найбільших таємниць, пане Михайле, – біблійний сюжет. І хто ж є насправді Ієшуа Га – Ноцрі?
М. Булгаков. Ви знаєте, що у Біблії є чотири Євангелія. Я розвивав головні ідеї Євангелія від Луки, де Ісус Христос змальований як Син Людський. У моєму романі Ієшуа – це людина, як усі, і водночас незвичайна. Добрий, розумний, вболіває за ближнього, великий філософ з неабияким даром слова. Як звичайна людина, він боїться болю, смерті. Але яка любов до тих, хто його карає! (Марк Крисобой)
Слово «Єшуа» означає «хай помагає Бог». Іди, людино, шляхом Христа, неси у світ моральні істини, живи заради добра. Я хотів сказати, що кожен із нас міг би наблизити своє життя до праведного, пройти стежками правди, добра, справедливості, любові. Це шлях до Господа.
– Газета «Свобода», кореспондент Ігор, м. Тернопіль.
Покарання Ієшуа, все, що відбувається у містах, – це події світу людей. А чому ознаками катастрофи є природні явища – спека, темнота, хмари, гроза?
М. Булгаков. Я завжди схильний думати, і це моє переконання, що моральний закон є вічним законом Всесвіту, його порушення викликає дисгармонію і у світі Природи. Зло, яке чинять люди, накопичується в атмосфері, нагріває її. Саме невимовна спека є символом такої критичної маси, вслід за якою вибух Природи – гроза. У мене Бог не карає (гроза асоціюється із всесвітнім потопом за гріхи людства) людей. Люди самі викликають катастрофу, порушуючи закони Природи, Космосу. Через деякий час темнота розсіюється: добро перемагає зло, світло – темряву. Світ не загинув. З’являється веселка – символ надії на спасіння. Та чи люди думають про той вічний шанс – врятувати власну душу, зрозуміти цінність людської душі.
– Журнал «Таймс», кореспондент Девід Англія.
А я хочу при нагоді довідатись: чому Ви змусили Понтія Пилата страждати?
М. Булгаков. Давайте повернемось до роману майстра. Га - Ноцрі – носій вічного ідеалу, неперевершеність добра і милосердя, виявляється порушником Єршалаїмських законів. Вірити у що - небудь інше, крім кесаря, неможливо.
Єршалаїмський світ – це своєрідна модель тоталітарної держави, яка знищує людину та людські істини. Зло є злом, яких би воно форм не набувало, і доля людини завжди є трагічною, доки людство не усвідомить цінності окремої особистості і не повернеться до духовних ідеалів. Хто мав відповісти за насильство?
Роман майстра (вина прокуратора Понтія Пилата, він – обвинувач і жертва; відповідальність конкретної людини)
Не погоджуюсь з ідеєю колективної провини. А тому я вирішив всю відповідальність покласти на прокуратора: він винен у смерті Ієшуа. Понтій Пилат старається зрозуміти Ієшуа, прагне схилити до компромісу, думає вмовити Каїфу, щоб той помилував Га - Ноцрі напередодні Пасхи.
Та Понтій Пилат одночасно і боягуз. Він чітко дотримується інтересів держави, а не істини, боїться за своє майбутнє і визначає кінцевий результат не на користь Ієшуа. В умовах тоталітарного режиму, чи то рабовласницький Рим, чи сталінська диктатура, навіть найсильніша людина може вижити тоді, коли буде думати про державну користь, а своїми моральними цінностями знехтує.
Образ Пилата драматичний: він обвинувач і жертва. Загубив свою душу. Про себе промовляє: «Загинув!», «Загинули!»
Як ви знаєте, він хотів облегшити свою участь, страждання вбивством Іуди. Але зло покарати злом неможливо. Тому страждає. Побачивши його, Маргарита, яка не може бути байдужою до людських мук, просить майстра звільнити його.
Саме образом прокуратора я хотів ствердити, що не може бути спільної провини, як не може бути спільного каяття. Світ складається з усіх нас, і ми всі особисто повинні відповідати за те, що вчинили.
– Газета «Майбутнє України», кореспондентка Оксана. Монастириськ.
Пане Михайле, такого диявола, як у вашому у романі, у світовій літературі немає. Чому Воланд приходить на Землю? Чому він виступає як добра сила?
М. Булгаков. По - перше, ви читали «Божественну комедію» Данте і знаєте, що присутність злої сили є у пеклі. Говорячи про «непівську» Москву, я ще не казав, що вона є атеїстичною. На думку Берліоза, Бога немає. Світом управляє, як заявив Іван Бездомний, сама людина. Там, де забули Христа, настає царство сатани. Прибувши у Москву, про яку ми вже говорили, Воланд не може вже змінити нічого у гіршу сторону: земне пекло жахливе і чорніше за біблійне. Тому Воланд тут добрий. Він за допомогою своєї свити зневажає земні пристрасті, земних мешканців, показуючи їхні справжні обличчя.
1. Газета «Голос правди», журналістка Христина. Бучацький ліцей. Спішу довідатись: хто врятує світ? Від кого має прийти спасіння?
М. Булгаков. Не лякайтесь. Не від злої сили, не від будь - якої іншої потойбічної сили. Людина сама повинна здійснити спасіння. Пригадаємо роман. Хто рятує майстра? Івана Бездомного? (Маргарита, майстер). Згадали, як Пилат намагався врятувати свою душу вбивством Іуди. Але так спасіння не могло прийти. Лише майстер звільнив від докорів совісті.
Вважаю, що коли людина врятує людину, то є надія, що можна врятувати світ. Вічні духовні цінності не зникають: «рукописи не горять». Людський дух безсмертний. Саме він і має право на вічність.
– Журнал «Ровесник», журналіст Дмитро. Львів.
Думаю, що всіх героїв любите, бо вони – творіння вашого розуму і серця. І все ж, кого найбільше? Чому? М. Булгаков. Я чекав цього питання.
Маргариту. Вона – прообраз дорогої мені людини, Олени Шиловської. Я викохав цей образ. Думаю, ви погодитесь, що Маргарита безмежно любить майстра. Відмовившись від матеріальних благ, спокою, вона обирає «підвал» майстра, в якому стає щасливою. Це щастя не отримує просто так. Бореться за нього, жертвує всім, щоб дізнатися, де майстер. Маргарита не збирається обманювати чоловіка. Вона щедра, привітна, милосердна. Дякуючи їй, торжествує милосердя навіть у царстві Воланда. Рятує Фріду, не просить за себе. Відчуває чужу біль гостріше, як власну. Саме на балі у Воланда робить вибір між добром і злом. Маргарита обирає добро, душа очищується від злих сил. Тепер вона навіть не допускає думки, що через неї може хтось постраждати.
– Газета «Вільне життя», кореспондент Галина. Галич.
Останні сторінки Вашого роману пройняті передчуттям спокою. Та чому такий схвильований майстер? М. Булгаков. Не за себе. Він переживає за тих, у кого порожнє життя, хто живе, не думаючи про те, що буде після смерті. Люди кривдили його. У світі так мало добра, любові. А тому розчарування, байдужість, відчай. Але й він завжди мріяв про майбутнє, а тому не втратив віри в людей, в їх кращу долю. Ось звідси і виникає передчуття спокою – винагороди не тільки за страждання, а за те, що шукав сенс буття, мріяв про гармонію світу і людини. Щоб світ став кращим, має змінитися людина, стати духовно багатою. А звідси гармонія душ майстра і Маргарити – запорука майбутнього перетворення світу.
– Журнал «Однокласник», журналістка Таня. Бучач.
Пане Михайле, що означає, по - вашому, любити?
М. Булгаков. Той, хто любить, повинен розділити участь того, кого він любить. Учитель. Щиро дякуємо, пане Михайле. Відповіді ваші вичерпні, заслуговують найвищого балу.
Так про що ж роман Михайла Булгакова? Він – про відповідальність людини за все добро і зло, які здійснюються на Землі, про власний вибір життєвих шляхів, що ведуть до істини і волі або до рабства, зради. Він – про всеперемагаючу силу кохання і творчості, що підносять душу до найвищих висот істинної людяності. Викачати з сервера: