Культура мовлення вимагає передусім дотримання мовних норм, тобто такого вживання мовних засобів, яке закріпилося у масовій мовленнєвій практиці, головним чином писемній, носіїв мови й узаконене у відповідних нормативних документах — словниках, правописі, підручниках. Отже, мовна норма — це сукупність мовних засобів і правил їх відбору та вживання.
Норми літературної мови стосуються всіх рівнів мовної системи, всіх мовних одиниць.
Розрізняють літературні норми:
лексичні — закономірності вживання слів, особливості лексичної сполучуваності;
граматичні — правила утворення форм слів, побудови словосполучень і речень;
стилістичні — вказівки на доцільність вибору мовних засобів у конкретній ситуації спілкування;
орфоепічні — правила вимови звуків і звукосполучень, наголошування слів;
орфографічні — правила написання слів;
пунктуаційні — закономірності вживання розділових знаків.
Порушення тієї чи іншої норми є мовленнєвою помилкою.
Однією з ознак мовної культури є здатність коригувати свої висловлювання: під час усного мовлення враховувати реакцію слухачів, під час писемного — удосконалювати написане, усувати виявлені вади.
Джерело: http://shkola.ostriv.in.ua/ |