Спілкування відбувається в різних ситуаціях.
Основними показниками, що характеризують мовленнєву ситуацію, є: • кількість учасників (мовець — і один співрозмовник, мала група, широка аудиторія);
• суспільний статус учасників спілкування (рівні партнери, начальник і підлеглий, школяр і людина старшого віку тощо);
• мета спілкування (обмін думками, повідомлення якоїсь інформації, вплив на спосіб мислення чи естетичні відчуття адресата, відстоювання власної позиції щодо обговорюваного питання);
• характер зв'язку між мовцем і адресатом (безпосередній контакт, спілкування на відстані);
• форма спілкування — усна чи писемна, монологічна чи діалогічна;
• місце і характер спілкування (в якій обстановці — офіційній чи неофіційній — воно відбувається).
Правильне розуміння мовленнєвої ситуації — запорука вибору правильної мовленнєвої поведінки. Мовленнєва поведінка полягає передусім у доборі мовного матеріалу, що відповідав би характерові ситуації спілкування. Проте вона не зводиться лише до використання слів і побудови речень. Мовленнєва поведінка включає: • власне слова як звукові комплекси — це словесна поведінка;
• звучання висловлювання (інтонація, сила звуку, тон, темп мовлення, тривалість пауз) — акустична поведінка;
• міміку, жести, погляди, позу — несловесну поведінку;
• міру просторової близькості учасників спілкування — просторова поведінка.
Іноді несловесні засоби забезпечують ефект, протилежний тому, що виражають слова (іронія, сарказм).
Схематично модель спілкування можна зобразити так: 
Під впливом тих чи інших явищ дійсності у мовця виникають певні думки, проявляється потреба висловити їх. Для цього він використовує наявні в нього мовні засоби і будує своє висловлювання, оформляє його, робить доступним для адресата. Той, володіючи цими самими мовними засобами, сприймає передану інформацію, зіставляє її з явищами дійсності і, відповідно до власного розуміння фактів, погоджується або не погоджується з мовцем.
Ця схема реалізується за будь-яких умов спілкування, з тією тільки різницею, що під час монологічного мовлення функції мовця та адресата стабільні, а під час діалогічного вони переходять почергово від одного учасника розмови до іншого.
Так реалізується комунікативна мета — забезпечується спілкування, повідомлення чи вплив на адресата.
У реальному житті дуже рідко здійснюється лише одна з цілей спілкування. Здебільшого одна є головною, інші — супроводжують її. Наприклад, у програмі новин основне — передача інформації. Але вона супроводжується більш чи менш виразними емоціями і оцінками, що виявляються не тільки словесними засобами, але й за допомогою міміки та інтонацій диктора.
