Самий ранній варіант казки був знайдений в Древньому Єгипті – там була казка про прекрасну повію, яка купалася в річці, а орел у цей час вкрав її сандалію і приніс фараонові. Сандалія була такою маленькою, що фараон одразу оголосив розшук. І Фодоріс (Попелюшку) знайшли. Мало того, фараон тут же на ній одружився.
Казку (в тому чи іншому варіанті) розповідали в Іспанії, Римі, Венеції, Флоренції, Ірландії, Шотландії, Швеції, Фінляндії … Казка про падчерицю зародилася в ті часи, коли люди вільно кочували по європейському континенту.
Звичайно, Попелюшка кам’яного віку квапилася не на бал, а на якесь скромніше свято. І туфелька, яку вона втратила, була не кришталевою, а дерев’янною, з матерії, або хутряною … Проте скрізь простежується міф, що ліг в основу казки – туфелька була пов’язана зі священними обрядами.
Ім’я героїні – Cinderella, Aschenputtel, Cenerentola, The Cinder Maid, Pepeljuga, Папялушка, Попелюшка – у всіх народів пов’язане із золою, попелом. Воно говорить про приналежність до вогню, жрицею якого могла бути тільки сама добра і чиста представниця племені.
Помічники Попелюшки – пряма вказівка на те, в якого покровителя вірило плем’я. Тут і чарівна істота (фея), і померлий предок (біла пташка), і миші, що допомагають перебирати зерно.
Зв’язок між втраченим черевичком і подальшим весіллям для давніх людей був звичним, тому що взуття у весільних обрядах означало заручини або саме весілля. Поділ пари взуття вказував на розлуку закоханих або на пошук партнера.
Після великих географічних відкриттів, коли європейці стали вивчати культуру інших народів, з’ясувалося, що історія про дівчину, яка втратила туфельку, добре відома і на інших континентах. Наприклад, в корейській народній казці Попелюшкою була чотирнадцятирічна дівчинка Кхончхі. Бідна падчериця за наказом мачухи перебирала просо і рис, спушувала дерев’янною сапкою кам’янисте поле і проливала багато сліз. Але одного разу перед нею з’явилася небожительниця, яка допомогла впоратися зі справами і відправила її на чиєсь весілля. Перестрибуючи через струмок, Кхончхі упустила в воду котсін (матерчату туфельку, розшиту узорами), яку знайшов Камс – начальник провінції. Він наказав знайти власницю цієї туфельки, оголосивши, що хоче з нею одружитися.
На сьогоднішній день підраховано, що казка існує в декількох сотнях варіантів. Найвідоміші перекази наступні…
«Попелюшка» італійського поета і казкаря Джамбаттіста Базіле (1575-1632) . Він написав казку за 61 рік до Перро, вона увійшла до збірки «Казка казок» (1634). У Джамбаттіста Базіле Попелюшку звали Зезолла. Змовившись з нянею, дівчина кришкою скрині зламала мачусі шию, потім вмовила батька одружитися на няні. Одного разу дівчину побачив король і закохався. Він послав слугу відшукати Зезоллу, і, борючись з ним, дівчина втратила піанеллу – схожу на ходулях калошу з підошвою з пробки (саме таке взуття носили жінки Неаполя часів Ренесансу). Юний король відправив гінців, які об’їхали все королівство і кожній жінці приміряли знайдену піанеллу. Зезоллу, звичайно, знайшли.
«Попелюшка» Шарля Перро (1697 р.) Шарль Перро і брати Грімм були знайомі з «Пентамероном» і, мабуть, спиралися на нього, створюючи свої збірки казок. У казці Перро була кришталева туфелька і самий сприйнятливий для дитячого слуху сюжет (всім нам відомий).
«Попелюшка» братів Грімм. У багача помирає дружина. З’являється мачуха з доньками. Батько їде на ярмарок і запитує, що привезти дочці і падчеркам. Падчерки просять дорогих суконь і дорогоцінного каміння, а Попелюшка – гілку, яка першою зачепить його за шапку. Гілку ліщини Попелюшка посадила на могилі матері і поливала слізьми. Виросло гарне дерево. Попелюшка тричі на день приходила до дерева, плакала і молилася, і кожен раз прилітала біла пташка. Коли Попелюшка розповіла про бажання поїхати на бал, пташка скинула їй розкішну сукню і туфлі (три бали і три варіанти нарядів). Принц закохався в дівчину, але їй щоразу вдавалося вислизнути.
Далі починаються страшилки. Коли гінці приміряли туфельку, одна з сестер відрізала палець. Принц забрав її з собою, але виявилося, що черевичок в крові. Принц повернув назад. Те ж повторилося з іншого сестрою, тільки та відрізала п’яту. Попелюшці черевичок доводиться впору, і принц оголошує її своєю нареченою. Коли прийшов час справляти весілля, сестри вирішили бути поруч. Старша встала по праву руку від нареченої, молодша – по ліву. Так і пішли до церкви. По дорозі голуби виклювали кожній з них по оку. Коли поверталися з церкви, старша йшла по ліву руку, молодша по праву. Тут знову налетіли на них голуби і виклювали ще по оку.
Так сестри були покарані за свою злість (мабуть, мораль така: не зазіхай на чуже).
