Хай кажуть: «Не створи собі кумира». Ми в почуттях своїх не знаєм міри. Бо вартий ти любові і пошани, І віра в тебе зовсім не омана. Душа твоя і щира, і відкрита, З тобою поруч нам приємно жити. У свята й будні, в праці й відпочинку Знаходиш ти хоча б одну хвилинку, Щоби зробить людині добре діло. Тож знаєм ми: нам друже пощастило, Що ти наш друг, і ми тобі бажаєм, Лишатися таким, якого знаєм. А ще тобі ми зичимо удачі, Щоби вирішував усі свої задачі. А ми, як тільки трапиться нагода! За тебе кинемося і в огонь, і в воду !