АНОНС
Вийшла в світ нова книга Олени Сурм’як – Козаренко «Без стриптизу» (етюдник). Ні, це не продовження повісті «Гола, боса і в вінку» , "Без стриптизу" – добірка прозових замальовок про буденність буття і велике щастя жити. Це реальні картинки сьогодення простих українців. Їх невеличкі радості і тривоги, їх величезне прагнення бути, незважаю¬чи ні на що, українцями в своїй Країні.
У першій частині книги ліричного спрямування «Я цілую тебе серцем» читач матиме змогу пережити властиві кожному людські почуття. Назви етюдів «Щоб іти далі», «Екстрасенс», «Сьогодні просто жінка», «Якщо можеш, прости», «Благословення», «Дякую за життя», «Цвіт вишні», «З молитвою про завтра» та інші говорять самі про себе.
Друга частина «Генетична формула свідомості» тісно пов’язана з багатьма аспектами громадянського суспільства. «Межа», «Плине кача, або генетична формула свідомості», «У кожного своя війна», «Дебальцеве», «Ви читали Шевченка?», «Читаючи Пінзеля, або тестамент на камені» - це далеко не увесь перелік замальовок.
Від автора:
"Шановний читачу!
Ця книжка писалася багато років поспіль . Серцем. Для тебе.
В ній зібрані звичайні людські історії наших сучасників. Я дуже прошу не вважати її моєю сповіддю широкому загалу, не шукати паралелі в цих історіях мене, а провести паралелі із своїм життям, своїми почуттями, болями і переживаннями.
Я щиро вірю, що читаючи ці етюди, ти без стриптизу оголиш свою душу, разом зі мною переживаючи за кожного з героїв.
Сподіваюсь, що вона зробить тебе трішки милосерднішим, трішки терпимішим, трішки сильнішим.
Я точно знаю , що світ стане добрішим, якщо добрими станемо ми.
Щиро твоя, Олена Сурм’як – Козаренко."
З нової книги «Без стриптизу» О. Сурм’як – Козаренко:
КОЛИСКОВА з ЧУЖИНИ
Стрімко спадають сутінки у травні. Вечір. Задушливий сірий вечір. Он перша зірка, як твої очі, Сонечко моє.
Вдома, там, далеко на Вкраїні, теж вечоріє. Хтось чужий розстеляє тобі ліжечко і чужі руки вкладають тебе спати. Ти читаєш молитву… І я теж з тобою помолюся, щоб хоч хвилю, хоч у молитві побути душею з тобою. Я проситиму в Бога милості, здоров’я і щастя для тебе. Для себе ж попрошу сили і мужності, терпіння і волі в пошуках заробітку.
На небі з’явилась ще одна зірка, а он за¬світилось сузір’я Великої Ведмедиці. Десь далеко, в самотній темній кімнаті закриваються твої стомлені оченята. Спи, моя донечко, хай тобі присниться мамина колискова. Я співатиму її тобі:
Спи, моя пташечко, спи.
Ніч заховає злі сни.
Вітер несе поцілунок -
Здалеку мами дарунок.
Он поряд засяяло сузір’я Малої Ведмедиці. Ластів’ятко моє, не минає й хвилини, щоб я серцем не думала про тебе. Як пройшов твій день? Що ти їла? В чому вбрана? Чи не образив хто? Чи вмилась перед сном? Чи пам’ятаєш мене? Мої руки? Мій голос?
Спи, зайченяточко, спи.
Казку запросим у сни.
Вранці промінчик розбудить,
Мама немов приголубить.
От і застала нас ніч. Чорна, чужа, маркотна для мене, і тепла, лагідна, з місячним сяйвом – для тебе. Я притулю до грудей твою фотографію і теж постараюсь заснути, щоб у сні зустрітись з тобою, донечко, розчесати твоє волосячко і заплести у кіски яскраві зірочки… На щастя. Чи на пам’ять про те, що десь у світі з бідою навпіл і молитвою про свою дитину блукає мати. Твоя мати, дівчинко моя, щовечора співаючи тобі колискову.
Анонсовані етюди «Колискова з чужини», «ПЛИНЕ КАЧА, або генетична формула свідомості», «ЧИТАЮЧИ ПІНЗЕЛЯ або Тестамент у камені» з книги О. Сурм’як – Козаренко «Без стриптизу» можна прочитати в розділі ОЛЕНА СУРМ'ЯК-КОЗАРЕНКО
|
