Кожної весни на українську землю приходить велике свято – день народження її геніального сина – Тараса Григоровича Шевченка. Поет залишив нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу добру пам’ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Ми повинні завжди пам’ятати про генія українського народу.
13 березня в актовій залі Бучацької ЗОШ I-III ступенів №2 відбувся святковий вечір приурочений 201-річниці від дня народження Кобзаря. З щирим серцем та великою пошаною прийшли на урочистий захід учні та вчителі школи.
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття». Саме цими пророчими рядками Василя Симоненка розпочався захід, ведучі нагадали присутнім найважливіші події з життя Т. Г. Шевченка, запалили свічку пам’яті, яка поєднала серця всіх учасників свята. Із захопленням слухали юних декламаторів – учнів 9-А, 9-Б, 8 класів. Серце Кобзаря обпікала любов до рідної землі, а душа щеміла за долю української жінки-кріпачки. Туга, біль, страждання і мрії про кращу долю породжували такі геніальні рядки. На фоні мелодій на слова Т. Шевченка школярі 8-9 класів майстерно читали улюблені патріотичні вірші: «Мені однаково…» (Гутник Н.), «Кавказ» (Киселик М.), «Розрита могила» (Оріховська Т., Гадз М.), інсценізували поему-містерію «Великий льох». Ніжне, щире, душевне декламування уривків з творів «Марія» (Піньонжик М., Чорна М.), «Наймичка» (Копко Т.), «Сова» (Гнатківська У., Андрійчук Ю.) відкрило глибину дитячого розуміння порушеної у поетичних творах проблеми. Учні 9-Б класу інсценізували поему «Катерина», показали глядачам усю велич жінки-матері. Діти торкнулися серцем Шевченківських поезій, пройнялися їхнім духом, відчули гордість за велич таланту Шевченка .
Після завершення заходу учні помолилися Богу за мир і добробут у нашій державі. Пам’ять Кобзаря вшанували хвилиною мовчання.
Для всіх поколінь Шевченкові поезії будуть актуальними завжди, адже написані людиною, яка поєднувала в собі геніальність і простоту водночас.
У свій час, сам того не знаючи, Шевченко сотворив подвиг. Його поетичне слово має чудодійну силу, воно любить і ненавидить, воно плаче і сміється, воно радіє і сумує разом з нами і сьогодні.
Ми чуємо тебе , Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
Шануймо мислителя і пророка, поета, художника, борця за волю нашої держави і завжди пам’ятаймо його заповіти!
Г. Кольба, учитель української мови та літератури
Відео дивитись в розділі: Літературна світлиця
Категорія: Літературні зустрічі
|
