Адам Міцкевич. «Тиша на морі На височині Тарханкут» («Кримські сонети»)
12.10.2013, 14:25
Адам Міцкевич - Кримські сонети - ІІ
ІІ. Тиша на морі На височині Тарханкут
Легенький вітерець вгорі стрічки колише, І персами ледь-ледь похитує вода, Немов у мрійнім сні відданка молода Прокинеться, зітхне - і спить, і тихо дише.
Мов прапори після походу, з рей нагих Вітрила у півсні звисають; ледь хитнути Здолає корабель, мов ланцюгом прикутий; Матрос одпочива - навколо спів і сміх.
О море! Є в твоїх глибинностях бурхливих Поліп - в негоду спить він глибоко на дні, В день ясний виграє раменами на хвилях.
О мисле! І в твоїй таємній глибині Є гідра спогадів, що спить в годині бурній, А в тишині - гризе без жалю серце журне.