Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне.
Народна мудрість
Де ж того Євшану взяти? Із далеких туманів, у мережані дні
Того зілля – привороту, З чужини злину птахом, де струмочки ясні,
Що на певний шлях направить, Де духмяним тим шовком плеще й плине трава
Шлях у край свій повороту Де моя рідна хата у садках зацвіла
М. Вороний Т. Мокрецька
І. Організаційні питання ІІ. Перевірка домашнього завдання: виразно прочитати поему, опрацювати запитання на стор. 234 підручника, повторити питання теорії літератури, скласти цитатний план поеми.
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку. Учитель: на уроці ми будемо виконувати завдання трьох рівнів - репродуктивного, конструктивного і творчого.
Індивідуальні завдання конструктивного характеру ( підготовка до 10 хв.)
1. Зачитати цитатний план, який склали вдома. ( обговорення плану) Користуючись папками із теоретичним матеріалом, підготуйте розповідь про композицію поеми.
2. З допомогою даних папок пригадайте віршові розміри – двоскладові та трискладові. Письмово визначте віршовий розмір поеми, риму, римування.
3. Пригадайте, що таке епіграф і яка його роль? Поясніть значення епіграфа. Знайдіть у поемі подібні слова. Кому вони належать? Що вони виражають?
4. Прочитавши поему, ви визначили основну думку і, напевне, поміркували над нею. А тому наступним буде завдання творчого характеру і його виконуватиме учень( учениця)… - міні – твір « І хоч на світі чотири сторони, я тут живу, я тут житиму»( роздум).
А всі решту учні працюватимемо над питаннями репродуктивного характеру.
- Пригадайте коротенько сюжет поеми.
- Зачитайте уривок із Іпатського літопису – стор. 235. Поясніть, що в ньому є спільного з поемою? Чим це пояснюється?
Учитель: послухаємо відповідь учнів про композицію поеми, віршовий розмір, пояснення епіграфа.
Учитель: недавно учні вашого класу писали твір на тему: « прекрасне й неповторне в нашому житті». Багато хто із вас писав, що прекрасним є дитинство. Напевне, і для ханського сина неповторним було дитинство. ( зачитує уривок поеми)
На сьогоднішній урок ви принесли ті речі, які вам найбільше нагадують про цей період життя. Розкажіть про них. (учні принесли дитячі іграшки, фотографії, перші вишиті сорочечки та інші. І згадують про хвилини, пов’язані з цими речами)
Учитель: ці прекрасні спогади ви понесете із собою через усе життя. І не заморожуйте їх, а зігрівайте , щоб не довелося коли – небудь вам нагадувати про дитинство запахом євшану. Скажіть, а яке зілля нашого краю може служити Євшаном для тих українців, котрі забули рідний край?
( можлива відповідь: полин, чорнобривці, калина та інші.)
- Чому саме ці рослини?
Учитель: на домашнє завдання учням, котрі гарно малюють , треба було намалювати наші рослинні символи. Зараз вони нам покажуть виконані роботи і розкажуть про них.
Учитель: немає нічого труднішого, ніж пережити розлуку з рідним краєм, з близькими людьми.( Якщо в класі є учні, яким довелося це відчути, можна запропонувати поділитися враженнями від такої розлуки)
Скажіть, будь ласка, чи актуальною є тема розлуки з рідним краєм сьогодні? Чому?
Так, у наш нелегкий час близько семи мільйонів українців працюють у чужих державах. Це матері, батьки ваших ровесників. І мета у них одна – щоб їхнім дітям жилося краще. Але як плаче їхнє їхнє серце, як тужить їхня душа за своєю домівкою, за дітками, за рідними стежинами. Та і дітям їхнім нелегко. У мне в руках часопис українців в Італії « До світла». Я зачитаю вам вірш учителя української мови із Львівщини, яка на даний час працює у цій державі. Її вустами говорять усі наші заробітчани. ( читає вірш).
Проблеми, які порушує автор у поемі більше як 100 років тому, перегукуються із сучасністю. У вашому класі є учениця, яка пробує себе на поетичній ниві – Тетяна Мокрецька. Вона силою свого слова передає нам розуміння проблем. Давайте проведемо паралель.( вдома учениця готувала дане завдання)
- знайдіть рядки, в яких М. Вороний описує почуття переживання старого хана
- ( « Та не так жилося хану…)»
- А що про такі почуття говорить учениця?
Сини й дочки розлетілись по білому світу,
Лихо в душу подивилось покинутим дітям.,
Нудить світом душа наша, долі десь конають.
В ріднім краю плаче мати, спокою не знає.
- За сином тужить не лише батько, а й рідні люди, сади, знайомі стежини, і птахи, і зорі. Цей мотив присутній і в рядках Т. Мокрецької (збірка «З великої літери» Тернопіль. Воля. 2006 рік.ст.28)
Тихо в небі посивілім хмари сірі в’ються.
Ключем диким, занімілим журавлі несуться.
Дощем осінь плаче в полі, листя рве безжально.
Край дороги дві тополі схилились печально.
Чогось плачуть рідні землі, гуде явір мідний,
Чогось крук кружляє темний, чомусь вечір блідне.
Із землею попрощались в небі журавлята,
Селом клекіт розсипали – пора відлітати.
А може то не лелеки – діти України?
Може то не пізня осінь, а лемент Вкраїни?
(збірка«З великої літери » Тернопіль. Воля. 2006 рік.ст.28)
- Почувши запах рідного степу, згадавши рідний дім, син птахом хоче злетіти додому( « Воля. Воленька кохана…»).
- А що пише Таня?
Прилітайте, лелеченьки , до рідних порогів.
Повертайтесь здалеченька на рідні дороги.
Вас ніхто так не зустріне, як рідна Вкраїна,
Вас ніхто так не обійме, як своя дитина.
Поверніться… в своїй хаті і сила, і воля.
Годі вам шукати щастя на чужому полі.
(збірка«З великої літери » Тернопіль. Воля. 2006 рік.ст.29)
Учитель. Ми не птахи. Ми – люди. Світ – великий, і ви можете обрати собі будь – який куточок для життя. Але де б ви не були, з пам’яті ніколи не зітреться образ рідної землі.
Учитель пропонує зачитати твір-роздум « І хоч на світі чотири сторони, я тут живу, я тут житиму.»
Учитель: а тепер подивіться важно на дошку. Зліва слова автора( читає). Справа –як паралель, як відповідь вашої ровесниці, що тим зіллям має бути почуття людини, пам'ять , подих рідної землі і батьківська хата.( читає)
Пам’ятайте, діти, коли ви забудете рідний край, то корінь ваш всохне, то родовід перерветься, адже Мати – Україна – це наша доля.
Вкраїно, крайно, Берегине, глянь-
Дорога твоя встелена вінками.
На вишитий рушник у парі стань-
Верни народу втрачене віками.
Ти народилась в час благословен,
Тобі і треба всьому раду дати.
Так в нашім краї повелось здавен,
Що всьому голова- Вкраїна – Мати.
Навчи дітей – свій калиновий цвіт
Хліб у труді і чесно здобувати.
Щоб слава України на весь світ
Лунала добра й цим могла пишатись мати.
З легенди давньої ім.”я твоє прийшло.
Була ти крайна – стала Україна.
І сонце в небі синьому зійшло -
Твоє знамено над землею лине.
Калиною вквітчали коровай –
Гостей у нас так з древності вітають.
Прийшла, нарешті, воля в рідний край.
Живе Вкраїна! Хай у світі знають!
Підсумки уроку. Домашнє завдання: для високого рівня-використовуючи той же розмір вірша, риму, римування, продовжити сюжет.
Для тих, хто любить малювати, підібрати кольори, якими передали б сюжет і нанести їх на папір.
Для всіх решту учнів – написати твір « Україна моя починається там, де доля моя усміхається».
Світлини:
