КЛАСна РОДИНА

П`ятниця, 29.03.2024, 10:15

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті » Обмін досвідом » МОКРЕЦЬКА Л. Т.

ПЧ Урок - усний журнал: «Чари кохання» ( любовна лірика українських поетів ХІХ – початку ХХ ст.)

Урок позакласного читання.

Тема : чари кохання ( любовна лірика українських поетів ХІХ – початку ХХ ст.)

Мета:
- навчальна: ознайомити учнів з інтимною лірикою українських поетів
кінця ХІХ
початку ХХ століття. Удосконалювати вміння аналізувати поезію.
- розвиваюча: розвивати вміння виразного читання поетичних творів.
- виховна: виховувати в учнів любов до рідного слова, розвивати прекрасне
почуття кохання.

Обладнання: тексти віршів українських поетів даного періоду, ксерокопії картин «Козак - бандурист», « Циганка - ворожка», портрети поетів та їх коханих

Тип уроку: усний журнал

Хід уроку

Святково прибраний клас. Столики для кожної пари( хлопець – дівчина), на столиках запалені свічки, квіти.
На екран спроектовані написи крилатих висловів про кохання. Учитель ( на фоні ліричної музики) зачитує їх.

1. « Твоїм ім’ям на Тебе я молюся » ( М. Вінграновський)
2. « Така любов буває раз в ніколи» ( Л. Костенко)
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
В. Симоненко
УЧИТЕЛЬ: « Небагато свят має людське серце, і найбільше з них – кохання»,- так ніжно, щиро сказав колись український прозаїк М. Стельмах.
« Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов, »- лірично признався молодий Павло Тичина.
« Так ніхто не кохав! Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання!»- переконував усіх юний серцем В. Сосюра.
Про кохання, найкраще із почуттів, дарованих Богом, сказано багато ніжних, захоплюючих слів, створено найчудовіші картини, складено найліричніше мелодії.

А що ж таке кохання?

Остап Левицький: Одно дівчатко гарне та любе раз мене щиро питало:
«Любов – ну що се? Чи се лиш мрія, Що в ній і правдоньки мало?»
Адже я чула, що соловейко по своїй любці сумує,
А його пісні гарній, тужливій уся природа вторує.
«Любов , дівчино, се гарна квітка, що в людськім серці пишається,
Та її красу годі вгадати, бо вона часто міняється.»
Часом тихенько, наче лілея, часом, як рожа, що коле,
Іноді скромна, як незабудка, або як кукіль на полі.
Часом то думи, дивнії чари любов у душу навіє,
Часом і віщі сни тобі шепче, серце надію гріє.
Часом тихенько, мов чисте плесо, де рибка срібна гуляє.
Часом же наче вихор в пустині, що все довкола змітає.

Учитель. Кохання одухотворяє людину, робить кращим і змістовнішим її життя, наповнює світлою, ніжною радістю, дарує красу почуттів. Кохання – це той прекрасний цвіт папороті, який шукають усі, та, на жаль, знаходить далеко не кожний.
(за столиками сидять пари: учень – учениця)

Учень: Осип Маковей – український письменник, критик, публіцист

Ти – як сон, ти – як тиха весняная казочка,
Бо ти й казка моєї сумної душі,
Що до мене часом прилетиш, мов та пташечка,
І щебечеш мені у вечірній тиші.
Я тебе так люблю, моя мріє вечірняя,
Осолодо життя і кринице краси,
І бажаю тебе, моя любочко вірная,
Як бажає потоптана травка роси.
Приходи ти до мене щодня так тихесенько,
Як той запах квіток, що із вітром летить,
І співай мені все свою пісню милесенько,
І пести, як мати дитину пестить.
І закрий мені очі рукою маленькою,
Нехай я на минуле життя не дивлюсь.
І втомившись журбою тяжкою – гіренькою,
У просторах незнаних світів загублюсь.( дарує квітку)
(« Чари кохання», упорядник В. Яременко , 1985р. ст..207)

Учениця: Уляна Кравченко- справжнє прізвище Юлія Шнайдер. Українська письменниця демократичного напряму. Народилася 1860 року у Львівській області. Поетичні збірки « Зоря», «На новий шлях », «У житті є ще щось», «Вибрані поезії » та інші.
1. Любиш чи не любиш, 4.Чи буде відплата,
То мені байдуже! Чи ї зрада стрітить,
Ввік ті вірна буду, Їй душа багата,
Мій сердечний друже! Ярче, краще світить.


2. Ввік ті вірна буду, 5. Любиш чи не любиш,
Бо раз полюбила, Се мені байдуже.
Бо любов для мене – Ввік любить тя буду,
То життя і сила Мій сердечний друже!

3. Руськая дівчина
Раз лишень кохає
Чи любов відплатиш,
Вона й не спитає.
( « Чари кохання», упорядник В. Яременко , 1985р. ст..165)

(звучить пісня на слова Б.Лепкого « Час рікою пливе»)
Учитель: вічна загадка любові, життя люблячого серця, різні відтінки людських стосунків завжди було в центрі уваги поетів і поезії. Чому? Мабуть, тому, що поети відчувають світ набагато тонше, набагато гостріше, ніж будь – хто інший.

Учень: Семен Гулак – Артемівський – видатний український композитор, оперний співак, драматург.

Учні: ( читають вірш «Чорна хмара з – за діброви» поперемінно)
Вона: О мій друже, мій прекрасний, серцю радісний цей час,
Я твоя, о мій коханий, смерть одна розлучить нас.
Він: Ластівко моя прекрасна, серцю радісний цей час.
Ти навік моя кохана, смерть одна розлучить нас.
Вона: О мій друже, мій прекрасний, серцю радісний цей час,
Я твоя, о мій коханий, смерть одна розлучить нас.
Він: Серцю радісний цей час, ти навік моя кохана,
Смерть одна розлучить нас
Разом: смерть одна розлучить нас. ( хлопець дарує квітку)

Учитель: Юність – це та чарівна пора життя, коли перед вами відкривається безмежний світ пізнання себе і довкілля. Саме в юності найчастіше до кожного з нас приходить перше кохання, саме в юності батьки так прагнуть нам порадити, допомогти, підтримати. Вони намагаються пояснити синові чи доньці, що найпрекрасніше в світі почуття повинно поєднуватись із глибоким усвідомленням відповідальності за кохану людину. І саме батьки не повинні нав’язувати дітям свою волю, не врахувавши їхніх почуттів.
Учень: Євген Гребінка – український письменник. Народився 1812 року на Полтавщині. Автор численних прозових і поетичних творів.

Українська мелодія (діалог доньки й мами)

Донька: Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду весь вік дівувати!
Мама: Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?
Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию, що буде з тобою?
Останешся, доню, одна, сиротою!
А в світі якеє життя сироті?
І горе, і нужду терпітимеш ти.
Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,
Стогнать під землею, як горлиця стану.
Донька: О мамо, голубко, не плач, не ридай,
Готуй рушники і хустки вишивай.
Нехай за нелюбом я щастя утрачу,
Ти будеш весела, одна я заплачу!
Учень: ген там, на могилі хрест Божий стоїть.
Під ним рано й вечір матуся квилить:
Мама: О Боже мій милий, що я наробила!
Дочку, як схотіла, із світа згубила!
( « Чари кохання», упорядник В. Яременко , 1985р. ст.41)

Учитель. Микола Чернявський – український поет хіх століття писав:
І як згасне над землею іскра променя остання,
То тоді лиш вкупі з нею змовкне пісня про кохання.
Якщо кохання взаємне, ви щасливі і нічого більше не треба. Але якщо ви страдаєте від нерозділеного кохання, то здається, що ніхто на світі не зможе вам допомогти, а поради тільки дратують.
звучить пісня « Чого являєшся мені у сні?» на слова І.Франка
Учень: Микола Вороний – поет, театрознавець, перекладач, журналіст. Автор поетичних збірок « Ліричні поезії», « В сяйві мрій», « Поезії» та інших.

ЛИСТУВАННЯ
Лист панни
Учениця: схилившись над папером з пером у руках

Мій поете славний, рицарю коханий!
Не дивуйся дуже, що пишу тобі…
Що ж робити мушу, любий мій, жаданий,
Коли серце мліє, в’яне у журбі!
Сил не маю більше в глибині ховати,
Виношене в муках, щире почуття…
Що ж, коли судилось міцно покохати
До самозневаги, самозабуття!
Личко помарніло в сяйві діадеми,
На очицях знати слізоньок сліди…
Голівки схилили білі хризантеми…
Зглянься, мій коханий, - і прийди, прийди!
Поцілунків прагнуть устонька дівочі…
Я – твоя принцеса, я – тебе люблю!
Буду цілувати твої ясні очі,
Щастям і коханням душу напою.
Відповідь:
Не ті часи – перевелись принцеси,
І пози їх тепер смішні.
Є панночки, способні на ексцеси…
Але які ж вони дурні.
Для них життя – химерний жарт, забава,
Для примхи власної та втіх.
Для них чуття – марниця, гра лукава
Хай глум боронить нас од них!
З такою грою йди на торговиці,
Я грати в жарти не люблю.
Коли ж пече – напийсь води з криниці
І погаси жагу свою.
(«Чари кохання», упорядник В. Яременко , 1985р. ст..249)

Учитель: великий син українського народу Т.Г.Шевченко говорив: « Любов – це животворний вогонь в душі людини, і все, створене нею під впливом цього почуття, має знак життя і поезії.». Можливо, саме тому всі поети одноголосно стверджують, що про кохання не можна говорити звичайними словами.
« Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, не величається, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить.»( Перше послання апостола Павла до Коринтян, глава 13)
Учень: Павло Грабовський – поет, публіцист. Автор поетичних збірок « Пролісок», « З півночі», « Кобза» та інших.

(діалог хлопця та дівчини)

- Ким би стала ти, коханочко, коли б я зробивсь долиною?
- Весняне вдягла б убраннячко, зацвіла б тобі калиною.
- Чим би стать тобі бажалось, коли б морем був синесеньким?
- В срібних хвилях все б гойдалася твоїм човником легесеньким.
- Коли б я розливсь просторами, де б ти , пташко, опинилася?
- Я б засяла вкупі з зорями, не згасаючи світилася.( хлопець дарує квітку)
( « Чари кохання», упорядник В. Яременко , 1985р. ст.200)

звучить пісня « Виклик»М.Старицького"

УЧЕНЬ: Микола Вороний – поет, театрознавець, перекладач, журналіст.
Чи зумієш ти кохати, щоб за все, про все забути,
Щоб усі зірвати пута, щоб усі зламати грати?
Чи зумієш ти літати, щоб зі мною в парі бути?
Учениця: Чи здолаєш ти в кохання всі скарби душі вложити,
Щоби знов перетворити їх огнем свого страждання?
Чи здолаєш без вагання так же вмерти, як і жити?
Учень: Коли так, летімо разом в неосяжні високості.
Вище, дужче…аж до млості! Душі, збурені екстазом,
Як раби, не гнуться плазом – на землі вони лиш гості!
Учениця: В світовий процес творіння влиймо всі духовні сили.
Будьмо, як громові стріли: дві душі – одне горіння.
Щоб згадали покоління,
Разом: як жили ми, як любили!
( « Чари кохання», упорядник В. Яременко , 1985р. ст.244)

Учитель: Тарас Шевченко і Ганна Закревська, Іван Франко і Ольга Рошкевич, Леся Українка і Сергій Мержинський, Павло Тичина і Наталя Коновал, Володимир Сосюра І Віра Берзіна, Олена і Михайло Теліги – це історії справжніх почуттів, це для них писали присвяти, в які ми вчитуємося сьогодні. І може не одна дівчина десь в глибині душі позаздрила романтичній любові, читаючи « Так ніхто не кохав»
( В. Сосюри), або «Дівчино, кохана, йди сядь коло мене »( невідомого автора), або «Коли дивлюсь глибоко в любі очі»( Лесі Українки).

Учень: Борис Грінченко – присвята дружині

Кохана єдина! Ми вкупі з тобою робили над ділом святим,
Ми вдвох однією журились журбою і щастям раділи одним.
Прийми ж , моя люба, кохана дружино, ці щирі од серця пісні,
Як згадку про ті дорогії хвилини, про щастя і праці ті дні.
І в їх ,моє серце, хай буде зарука, зарука нехибна для нас,
Що світло душі в нас не згасять ні муки, ні темряви й горя цей час.
( « Чари кохання», упорядник В. Яременко , 1985р. ст.183)

Учитель: подібно до проміння світла, який складається із цілого пучка промінчиків, всяке почуття складається із великої кількості окремих почуттів. Із яких же почуттів складається райдуга кохання? на це питання ви будете шукати відповідь, закохуючись один в одного. Ви ще зовсім юні. Тож прийміть це почуття, відкрийте свої серця для чистої, благородної, високої любові, а не для буденних, ганебних захоплень. Візьміть як дороговказ у коханні слова чудового романсу Олександра Олеся « Чари ночі»:

Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди-
«Цілуй , цілуй, цілуй її – знов молодість не буде !»
Ти не дивись, що буде там, чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам, весна в сей час вам рада.
Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впивайся
І серед мрій і забуття в розкошах закохайся.
Як іскра ще в тобі горить і згаснути не вспіла,
Гори! Життя – єдина мить. Для смерті ж – вічність ціла.

На сьогоднішньому уроці ви почули, як гаряче б’ється людське серце у поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово. Читайте вірші про любов

Хоч кажуть, все придумали поети,
І почуття, в яких нуртує кров.
І ніжності, і вірності тенета.
Не вірте! Є така любов в житті,
Що може навіть душу спопелити!
Знайдіть для себе ці слова святі,
Що змусять вас і плакати, й радіти.
Знайдіть найкращі на землі слова –
І подаруйте їх своїм коханим.
Читайте вірші – в них любов жива!
Тож хай вона у вас в душі не в’яне !

Кохання – вічне почуття. Воно немає меж. Воно проходить крізь віки. І сьогодні у ХХІ століття вас, молодих, також бентежить перше почуття кохання. Я переконана, що всі дівчата і хлопці залюбки б почули щире « Я люблю тільки тебе.»
Звучить пісня у виконанні О. Пономарьова « Я люблю тільки тебе»

Домашнє завдання: вивчити напам’ять вірш про кохання ( за вибором учня) українських поетів ХІХ – ХХ століття
Категорія: МОКРЕЦЬКА Л. Т. | Додав: Maria (05.03.2013)
Переглядів: 3355 | Теги: Переволоцьк, урок - усний журнал: «Чари кохання», любовна лірика українських поетів Х, Мокрецька Любов Тарасівна, позакласне читання | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу

Категорії розділу

ЯРЕМКО М. Ф. [8]
Вчитель світової літератури Бучацього колегіуму та ліцею
КЕРНИЦЬКА Л. І. [2]
Вчитель світової літератури Переволоцької ЗОШ І-ІІІ ст.
МОКРЕЦЬКА Л. Т. [10]
Вчитель української мови та літератури Переволоцької ЗОШ І-ІІІ ст.
ВІДКРИТИЙ УРОК [1]

Пошук

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Міні-чат

Друзі сайту