КЛАСна РОДИНА

Четвер, 19.10.2017, 06:18

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті » Обмін досвідом » ЯРЕМКО М. Ф.

Урок - відкриття драматургічної спадщини Фрідріха Дюрренматта

Викачати з сервера "Система уроків по Ф. Дюрренматту": My WebPage

Тема. Урок - відкриття драматургічної спадщини Фрідріха Дюрренматта. Художнє дослідження феномену влади – філософсько - етичне підґрунтя драматургії автора.

Мета: познайомити учнів з особистістю драматурга та його творчим шляхом, розкрити своєрідність драматичного таланту, філософсько - етичне підґрунтя драматургії; допомогти учням зрозуміти причини звернення до жанру трагікомедії; формувати особисту позицію щодо моральних та художньо - етичних проблем.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань та формування на їх основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрет Ф. Дюрренматта, презентація висловів, мультимедійні технології

Театр Дюрренматта – це, насамперед, дія, несподівана, як
постріл, як раптова ідея, що приголомшує й захоплює
В. Сєдєльник

І. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя


XX століття викликало занепокоєння у багатьох представників культури. Людина, що загубилася у повсякденному житті, втратила зв’язок із всесвітом, гостро переживає власну відчуженість і втрату духовних орієнтирів. Вона не знає, куди йти, у що вірити, навіть про що думати й що відчувати, оскільки її думки здеформовані під впливом трагічної дійсності. Загальний абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв’язків у світі, падіння людства у безодню, де немає шансів на спасіння.

Саме про небезпеку і попереджує своїх сучасників швейцарський драматург другої половини XX ст. Ф. Дюрренматт, шлях якого на театральний Олімп не був устелений трояндами. Його п’єси викликали здивування публіки, нерідко пробуксовували на сцені, хоча саме ці «жахливі картини Апокаліпсису, всесвітнього краху Дюрренматт змальовував, звісно, не заради бажання зображувати катастрофи, а заради спасіння людства, що невблаганно сповзає у безодню самознищення» (В. Сєдєльник). На його п’єсах зажевріла вже інша доба – постмодерн. «Нам (себто людству, яке пережило тризну Другої світової війни і одразу ж скуштувало плодів випробувань ядерної зброї) личить тільки комедія», – стверджував Ф. Дюрренматт. Те, що « в його драматургії саме сміх створював тло локальних і загальних катастроф, усіляких «кінців» – окремого людського життя, цілих імперій та історичних епох, – також можна вважати без особливих вагань особливістю постмодерністського світосприйняття. І породжені схрещенням трагічного й комічного колючі сценічні метафори, неприродні перепади сюжету, постійні ситуації перетворення цінностей культури на уцінені товари – все це знову ж таки могло бути розкладено на полицях у постмодерністській творчій лабораторії» (Є. В. Волощук).

Безперечно, що у драматургії Дюрренматта знаходимо те, що достатньо суттєво відрізняє її від зрілих митців постмодерну. Драматург намагався через свої твори виконати місію проповідницьку, оскільки був переконаний у тому, що треба вкотре відкрити світові очі на існуючі проблеми, врятувати людство. Як драматург, прийшов до усвідомлення таких проблем, які намагався пронести через свої твори? Хто вплинув на формування його творчості? Відповіді на ці та інші питання нам дадуть учні із творчої групи.

ІІ. Робота над темою уроку.

Розповідь учнів із творчої групи


Дитячі та юнацькі роки Ф. Дюрренматта (Слайд №1).
Видатний швейцарський романіст і драматург походив з древнього роду, досить популярного свого часу у Швейцарії. Батько був пастором в одній із сільських провінцій кантону Берн (Швейцарія). Безумовно, що його діяльність, спосіб життя, поведінка, світогляд значною мірою вплинули на те, щоб із малюка, який прийшов у цей світ 5 січня 1921 року, виріс митець, який сказав світові щось нове. Ще з дитинства через службу батька збагнув, що людина народжується і помирає. Часто з батьком був на похоронах. Можливо цим і можна пояснити деякі похмурі сторони його творчості.
У провінції відвідував початкову школу, а згодом – гімназію у Берні. Здобув освіту у Цюріхському та Бернському університетах, де вивчав філософію й теологію, філологічні й природничі науки, займався живописом. Впродовж всього життя спостерігав за нічним небом, планетами та сузір’ями. Це приносило йому неабияку радість.
Досить чільне місце відводив образотворчому мистецтву. Живописні та графічні роботи виконував професійно, це було заняття для душі. На життя вирішив заробляти літературною працею.

Перші літературні спроби (Слайд №2).

Світ перших оповідань страшний своєю фантастичною безглуздістю (книга оповідань «Місто»). У ранній прозі багато містики. У наступні роки колорит творчості поступово змінюється. Значний вплив на творчість письменника мав
Ф. Кафка.

Літературний дебют відбувся в роки Другої світової війни. Його перші п’єси «Адже сказано…» та «Сліпий», написані у 1947 році, зорієнтовані на філософське осмислення протистояння абстрактних ідей та життєвої правди. За Дюрренматтом, людина – лише «жертва поточних світоглядів», а світові події – надто грандіозні, аби вона могла брати участь у їх вирішенні. Таким є смисл алегорії, поданої в оповіданні «Тунель» (1952): його героєві, що подорожує залізницею, не вдалося ані відгородитися від світу, одягнувши окуляри і заткнувши вуха ватою, ані втрутитися в життя, зупинивши некерований поїзд, який мчить у безодню.

Своєрідним відгуком на уроки Другої світової війни стала зріла драма «Ромул Великий» (1949).

(Слайд №3). Високо цінував М. Гоголя, у якого знаходив те, що було притаманне його творам – гротеск, гру світлотіні трагічного і комічного, несподівані прояви абсурду. «Вечори на хуторі біля Диканьки» вважав шедевром.

Дюрренматт – майстер детективного жанру (Слайд №4).

У 50 - ті роки письменник створив низку кримінальних романів: «Суддя та його кат», «Обіцянка». Втім, кримінальну інтригу містять майже всі твори митця. Разом зі своїми детективами Барлахом і Маттеї письменник шукає не стільки злочинця, скільки значення і прихований механізм ситуації, яка провокує, переважно несподіваний та неймовірний випадок. Всесильна гра випадку править і уявляється Дюрренматтові закономірністю життя.

Випадок, гра становлять головну колізію новели «Аварія» (1956). Із задоволенням, приймаючи правила гри, на «лаву підсудних» за щедро накритим столом сідає Альфредо Трапс – успішний обиватель, цілком задоволений собою і світом. Однак коли в процесі «судового розгляду» з’ясовується, що совість Трапса цілком могла б бути обтяжена виною і навіть убивством, «підсудний» поступово починає приймати гру всерйоз. У розпалі «процесу», під вагою начебто скоєного вбивства, він не без утіхи побачив у собі самовпевненого цинічного супермена, який переступає норми моралі й здатний вирішувати чужі долі. Після вечірки Трапса відпроваджують до кімнати ув’язнених (гра триває), де він виконує винесений йому вирок. Гра закінчується всерйоз, автор залишається іронічним.

Про комедію «Фізики (Слайд №5).

У 1962 році сцени багатьох театрів світу обійшла комедія «Фізики». Дія п’єси скріплюється детективним сюжетом – трикратним вбивством медсестер психіатричної клініки пацієнтами – фізиками «Ейнштейном», «Ньютоном» та Мебіусом. Божевілля Мебіуса – маска, яку він вдягає, усвідомивши згубні для людства наслідки своїх відкриттів. «Або ми залишаємося в божевільні, або збожеволіє світ. Або ми назавжди зникнемо з пам’яті людства, або зникне саме людство». І все ж «Фізики» – це фарс, що вривається в трагедію. Клініка, де мав надію сховатися Мебіус, виявляється частиною концерну, а доктор Цанд, яка його очолює, володіє всіма науковими працями фізика. В її руках доля не лише самого Мебіуса, а й усього людства. В тезах до п’єси Дюрренматт писав: «Будь - яка спроба одинака вирішити для себе те, що стосується всіх, приречена на крах, – чи не тому трагедія обертається фарсом? Чи не тому «Фізики», за визначенням драматурга, – «пародія на трагедію»? Так у сферу пародії потрапив і «трагічний жест» Мебіуса.

У пошуках Смислу та Істини (Слайд №6).

«Історія додумана до кінця, коли вона набуває найгіршого з усіх можливих повороту», – вважає драматург. Такою «додуманою» до і після ядерної реальності історією майже повністю знищеного людства є фантастична повість «Зимова війна в Тібеті» (1981), у якій письменник створив апокаліптичну картину майбутнього.

Один з останніх творів Дюрренматта – новела «Доручення, чи про спостереження за тим, хто спостерігає за спостерігачами» (1986) – доповнює це апокаліптичне полотно. Слідом за данським філософом С. К’єркегором, який цитується в епіграфі до новели, Дюрренматт запитує: «Що гряде? Чим обернеться майбутнє? Я не знаю цього, не маю з цього приводу жодних передчуттів…» Питання про Істину, що постійно виникає на сторінках книг письменника, не отримує однозначної відповіді. В усьому займаючи демонстративно нейтральну позицію, письменник не лише уникав однозначних рішень, але й заявляв, що не вважає себе «зобов’язаним розгадувати світові загадки».

Пішов із життя 14 грудня 1990 року у місті Невшателі.

Світове визнання драматурга (Слайд №7).

Ще 1980 року написане Дюрренматтом становило 30 томів. За останні десять років життя автор написав ще дев’ять книг. Свою енергію витрачав не тільки на літературу і живопис. Знімався у кіно, був активним громадським діячем. Сучасники бачили в ньому надзвичайно талановиту особистість, яка збурювала суспільний спокій, одночасно все життя, подібно до Діогена, шукала навколо себе Людину.

Класик швейцарської літератури, прозаїк, драматург, театральний критик, лауреат Міжнародних премій – Мольєрівської, Шиллерівської, Бюхнерівської. Почесний доктор Цюріхського університету. Широку відомість принесли трагікомедії.

Разом із співвітчизником М. Фрішем Дюрренматт сприяв виходу швейцарської драми на світову сцену. На українську мову твори перекладали В. Вовк,
Е. Попович. Режисер М. Козаков екранізував на кіностудії «Мосфільм» у 1989 році п’єсу «Гостина старої дами», про яку поведемо розмову на наступному уроці.

ІІІ. Рефлексія.

1.Узагальнююча бесіда.
Про що попереджує своїх сучасників швейцарський драматург Ф. Дюрренматт?
Яку мету переслідував письменник, зображуючи катастрофи, апокаліптичні видіння і локальні катастрофи?
Який заряд несуть майже всі твори письменника?
Свою енергію витрачав тільки на літературу?
Кого вбачали у Дюрренматові сучасники?
Що вам відомо з літературної спадщини письменника?
Від чого, на думку письменника, залежить виживання людства?

2. Написання сенкану на тему «Дюрренматт»

Дюрренматт
Сміливий, відповідальний, талановитий, іронічний, «незручний», «нейтральний»
Вражає, пізнає, хвилюється, попереджує, вимагає, дивує
Моральний суд над людством
Проповідник

ІV. Домашнє завдання
Прочитати драму Ф. Дюрренматта «Гостина старої дами», творче завдання: «Слово на захист Клер Цаханасян», прослідкувати динаміку змін персонажів твору.
Категорія: ЯРЕМКО М. Ф. | Додав: Maria (18.02.2013)
Переглядів: 773 | Теги: Дюрренматт, вчитель Яремко М. Ф., Урок - відкриття драматургічної спа | Рейтинг: 1.0/1
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу

Категорії розділу

ЯРЕМКО М. Ф. [8]
Вчитель світової літератури Бучацього колегіуму та ліцею
КЕРНИЦЬКА Л. І. [2]
Вчитель світової літератури Переволоцької ЗОШ І-ІІІ ст.
МОКРЕЦЬКА Л. Т. [10]
Вчитель української мови та літератури Переволоцької ЗОШ І-ІІІ ст.
ВІДКРИТИЙ УРОК [1]

Пошук

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Міні-чат

Друзі сайту