Адам Міцкевич. «Руїни замку в Балаклаві» («Кримські сонети»)
12.10.2013, 14:22
Адам Міцкевич - Кримські сонети - XVII
XVII. Руїни замку в Балаклаві
Цей замок, що вгорі руїною поліг, Колись краса твоя, твій щит, невдячний Криме, - Мов череп велетня, де з гадами гидкими Живе лиш чоловік, підліший гадів тих.
На вежу йду, гербів шукаючи старих. Он - напис. Не вождя ім*я то незгладиме, - Що пострахом було між родами своїми, - Мов черв, ховається між паростей витких?
Оздоб афінських в*язь тут грек різьбив на мурах, Монголам відсіля син Генуї грозив, І з Мекки пілігрим намаз свій тут гугнив.
Тепер лиш сови тут з гробниць летять похмурих, Як в місті, - де чуми пройшов недавно гнів, - Жалоба віє з башт на прапорах понурих.