Адам Міцкевич. «Морська подорож» («Кримські сонети»)
12.10.2013, 14:21
Адам Міцкевич - Кримські сонети - ІІІ
ІІІ. Морська подорож
Шум більшає, навкруг - дива страхіть моських, Матрос на східці збіг - агей, рятуйтесь, друзі! Повис. Чатуючи між рей по виднокрузі, мов у сітях павук - вдивляється. Затих...
Враз - вітер! Корабель рвонув з удил своїх - І в безвість піняву летить в палкій напрузі; Із хвиль глузуючи, підніс чолов потузі; Під крила взяв вітри й сягає хмар швидких.
І дух мій летом щогл посеред хмар ширяє, Мов полотно вітри, уяву підіймає І з криком радості в незнаний лине світ.
В пориві падаю на груди кораблеві - Грудьми додав би сил пливти в краї рожеві... Як легко, любо як! Збагнув я птахів літ.