Адам Міцкевич. «Гробниця Потоцької» («Кримські сонети»)
12.10.2013, 14:19
Адам Міцкевич - Кримські сонети - VІII
VІII. Гробниця Потоцької
В краю весни, в садах розкішних ти зів*яла, Трояндо юна! Хвиль минулого прибій, Зникаючи, немов золотокрилий рій, Пекуче спогадів тобі покинув жало.
Від Польщі, з півночі, громади зір засяли - Для чого стільки там їх на дорозі тій? Чи, перш ніж згаснути, не зір вогнистий твій Там повипалював палкі сліди печалі?
О полько! Як і ти, скінчу я в смутку дні. Хай рідна жменя нам землі хоч грудку кине. Розмови тут ведуть мандрівці в тишині, -
То, може, вчую звук я з рідної країни, Й поет, складаючи тобі свої пісні, Згадає і мене в сусідній домовині.