Адам Міцкевич. «Акерманські степи» («Кримські сонети»)
12.10.2013, 14:14
Адам Міцкевич - Кримські сонети - І
(Товаришам по кримській подорожі. Автор)
(Wer den Dichter will verstehen, muss in Dichters Lande gehen. J.W. Goethe. Westöstlicher Divan)
Переклад Бориса Тена. Музика Георга-Фрідріха Генделя. Читає Василь Буколик.
І. Акерманські степи
Пливу просторами сухого океану. Мов човен, в зелені візок пірнає мій, В квітучій повені, у хвилі луговій, Мов острів, бур*янів минаю хлань багряну.
Темніє навкруги. Ні стежки, ні кургану... У зоря провідну шукаю в млі нічній. То хмарка блиснула? Світанок то ясний? То блискає Дністро, то лампа Акерману.
Як тихо... Станьмо тут!.. Я чую - в вишині, Де й сокіл не сягне, ключ журавлів курличе... І чую шелест я метеликів у сні,
Змій чую у траві звивання таємниче. Здається. вчув би я в цій теплій тишині І голос із Литви... Рушай! Ніхто не кличе.